Жалюгідна спроба атаки на міжнародний арбітраж в Україні

Жалюгідна спроба атаки на міжнародний арбітраж в Україні,
Або що маячить за «опрацюванням функціонування»» Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті

Ось вже 23 роки поспіль, як при найбільшому громадському об′єднанні українських підприємців – Торгово-промисловій палаті (ТПП) – працює один за найвідоміших третейських судів – Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС). Тобто протягом усіх років нашої незалежності цей, без перебільшення сказати, її ровесник вирішує усі спори, що час від часу виникають між українськими та іноземними компаніями, які потрапили на ринковий простір української держави. Причому вирішує настільки вдало, що за кількістю справ, що розгдядаються, український міжнародний арбітраж посідає друге місце в Європі після французького арбітражу. То ж в тому, що в Україні, нехай і не без певних помилок і недоліків, все ж таки склався міжнародний арбітраж з високим рівнем європейської довіри, який має величезне значення для економіки держави, її привабливості для іноземних інвесторів, є й чимала заслуга цього третейського суду при ТПП.

rfvІ ось останнім часом, так здається, декому неабиякі надбання МКАСу не дають спокою. А щоб перетягнути ковдру на себе, на догоду аж ніяк не інтересам українського народу, а власним амбіціям, цей «дехто», з допомогою «потрібних» людей, почав активний наступ на систему українського міжнародного комерційного арбітражу, обравши для своєї, м′яко кажучи, не зовсім чистої мети, не що-небудь, а самі надра Міністерства економічного розвитку і торгівлі (Мінекономіки), під керівництвом хоч і прийшлого «варяга», але, без сумніву, справжнього фахівця-економіста Айвараса Абромавічюса. То ж від цього ще соромніше стає за декого з «наших». Ось чому ситуацією вкрай зацікавилися правові журналісти.

«Шлях до процвітання»
Спочатку, як водиться, в надрах Мінекономіки зародилася гарна ідея. Мабуть, на хвилі перемоги Революціїї Гідності там нещодавно презентували програму «Шлях до процвітання» цілу Стратегію економічного розвитку України на роки. І в одному з пунктів цілком гарної програми записана цілком гарна мета щодо реформи міжнародного арбітражу: створення міжнародного арбітражу для розгляду інвестиційних спорів із залученням професійних українських і світових арбітрів.
Цей потенційний арбітражний суд щодо вирішення саме інвестиційних спорів ні в якому разі не можна плутати з існуванням та діяльністю самого МКАСу, коментують ідею фахівці однієї з відомих юридичних компаній. – Це цілком нормальна й корисна міжнародна практика розвинених країн: коли паралельно працює МКАС, вирішуючи більшість спорів, але в окремих випадках, задля розвантаження основної структури, суто інвестиційні спори розглядає відповідний окремий арбітраж. Від реалізаціїї цієї ідеї Україна стала б лише привабливішою для інвесторів, адже сьогодні усі спори, в тому числі й інвечтиційні, доводиться розглядати виключно МКАСу. Обидві структури просто доповнюють одна одну.
Та, як часто виходить, благими намірами вимощена дорога самі знаєте куди…

«Опрацювання» МКАСу та таємна «робоча група»
Абсурдні дива почалися з Постанови Кабінету міністрів за підписом прем′єр-міністра Арсенія Яценюка, як реакції на попередній лист до Кабміну Мінекономіки «за результатами наради стосовно представлення економічної стратегії України». Далі цитуємо:
«Прошу опрацювати питання функціонування Міжнародного комерційного арбітражу в Україні та внести Кабінету відповідні пропозиції». До речі, цих нарад щодо представлення економічної стратегії України в Мінекономіки відбулося на сьогоднішній день вже дві, і діє якась дивна, таємна, наглухо закрита від громадськості «робоча група», щоправда, під керівництвом заступника міністра пані Юлії Ковалів. А втім, якщо глибоко подивитися, то в її закритості й немає нічого дивного. Достатньо лише вникнути в те, яке місце відводить оця «робоча група» в своїй економічній стратегії Міжнародному комерційному суду в Україні при Торгово-промисловій палаті – структурі, якій вже давно пишаються поважні європейські та українські підприємці, до речі, аж ніяк не олігархи.
Даруйте, коментують в згаданій юридичній компанії, а де ж поділася попередня ідея створення арбітражу з інвестиційних спорів? – задають риторичне питання фахівці. – Де це в програмі «Шлях до процвітання» Мінекономіки сказано хоч жодним словом про необхідність якогось там «опрацювання» функціонування самого МКАСу? Тобто, замість створення суду з інвестиційних спорів певні особи з таємної «робочої групи» Мінекономіки узялися за зміну функціонування МКАСу при Торгово-промисловій палаті!
Та, незважаючи ні на яку утаємниченість, усе потроху випливає на поверхню з надійних джерел, які не розголошувати, як відомо, – право ЗМІ. То ж, справжніх ініціаторів обертання «стратегічного флюгера» на 180° знаходимо, звісна річ, не в Кабміні, і не в Мінекономіки, а серед таких собі звичайних і в той же час добре відомих юридичному загалові членів «робочої групи». До її складу увійшли усього 4-5 чоловік: фахівці Кабміну, Мінекономіки і дві особи-жінки: президент Української арбітражної асоціації (УАА) Тетяна Сліпачук та не менш відома юрист-арбітражник, член тої ж УАА Ірина Назарова. Ось на цих особах, безперечно, професіоналах з численними юридичними регаліями, й зупинимося, особливо, на пані Сліпачук.

І сміх, і гріх
Якщо перелічувати в подробицях юридично-арбітражні досягнення пані Сліпачук, принаймні, газетної шпальти не вистачить.

edcТетяна Сліпачук є визнаним експертом у сфері міжнародного арбітражу завдяки унікальному досвіду роботи як в якості арбітра і голови складу арбітражного суду, так і в якості представника сторони арбітражного процесу. В якості представника сторони та експерта з українського права пані Сліпачук брала участь у понад 70 арбітражах у більш ніж 10 іноземних юрисдикціях. В якості арбітра Тетяна розглянула понад 100 міжнародних арбітражних спорів, що проходили згідно з регламентами провідних арбітражних інституцій світу. Тетяні присвоєна кваліфікація Chartered Arbitrator (Chartered Institute of Arbitrators, Великобританія), що є найвищою категорією у кваліфікації міжнародних арбітрів Королівського інституту арбітрів. Вона включена до списків арбітрів більше ніж 10 провідних арбітражних центрів світу, що пояснює унікальний досвід і глибоке розуміння арбітрування в іноземних юрисдикціях.
Численні регалії й в Ірини Назарової. Ірина має більше 15 років юридичного досвіду в сфері вирішення спорів, вона однаково легко справляється з традиційними судовими розглядами, транскордонними судовими та міжнародними арбітражними процесами, а також медіацією.

wsxІрина Назарова регулярно виступає в якості адвоката, арбітра та експерта в міжнародних арбітражних процесах у відповідності з різними арбітражними регламентами. Кілька років Ірина була радником Голови Фонду державного майна України.

Ірина є членом Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ICC). Її досвід і репутація в сфері вирішення спорів визнані багатьма міжнародними юридичними довідниками.
І ось обидві пані з таким-то арбітражним досвідом лобіюють в стінах Міністерства економіки ідею, від якої справжньому фахівцеві стає просто смішно. Будучи представниками такої собі Української арбітражної асоціації, що налічує аж(!) 53 члени і взагалі не є арбітражною структурою, а тільки громадським об’єднанням адвокатів-міжнародних арбітражників, про яке мало хто знає в Європі, шановні пані виходять на Кабмін з пропозицією не більш, і не менш, як вилучити МКАС, через який проходить тисячі іноземних та вітчизняних підприємців і який поважають в Європі, з-під крила не менш визнаної світом Торгово-промислової палати, й запроторити український арбітраж під каблук мало кому відомої й малочисельної громадської організації!
Фахівцям з міжнародного арбітражу не треба пояснювати, яку шкоду реалізація такої ідеї нанесе іміджу українського міжнародного арбітражу, зокрема, й Україні яка мріє жити за європейськими нормами, взагалі. Зате, неважко зрозуміти, кому від цього добре буде. Ну, звісно, самій пані Сліпачук. Адже головою МКАСу при УАА вона й стане автоматично, адже вже на сьогодні є президентом Української арбітражної асоціації!
Звісно, виникає питання, а чому це на таку безглузду й шкідливу для держави ідею ведуться в Кабміні, зокрема, в Мінекономіки? А, мабуть, тому, що в опереточної «робочої групи» є, за нашими надійними джерелами, звернення від дуже впливового депутата Верховної Ради, за сумісництвом, звісна річ, олігарха, ім’я якого ми теж не назвемо з відомих причин. Але сутність від того не міняється. Цей народний обранець, подейкують, і звернувся до Кабміну і Мінекономіки та й порадив по-батьківськи, ну, так, тишком-нишком подарувати український арбітраж УАА під керівництвом Сліпачук!
Ось цим, мабуть, і пояснюється «утаємниченість» засідань «робочої групи», зокрема, пропозиція самої пані Ковалів, що, мовляв, давайте працювати тихо й не розголошувати інформацію. А зауваження представника Мінеекономіки під час другого засідання «робочої групи», що як ми розглядатимемо «опрацювання функціонування» МКАСу за відсутності «ідеологів» (Сліпачук та Назарової) найпереконливіше свідчить про особи тих самих ідеологів «стратегії».

Міністре, візьміть слухавку!
Звичайно ж, на обидва засідання «робочої групи» в мінекономіки й не подумали запросити ні представників МКАСу, ні представників ще одної поважної арбітражної структури при ТПП – Морської арбітражної комісії (МАК), про що своє здивування вже висловив заступникові міністра Юлії Ковалів нинішній голова МКАСу Микола Селивон. І це при тому, що долю МКАСу намагаються сьогодні вирішити ті, хто не вони самі, ні їхня Асоціація не мають жодного стосунку до функціонування, власне, Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті!
Втім, як відомо, пані Сліпачук таки мала колись це відношення, понад 10 років займаючи посаду генерального секретаря МКАСу. На її біду, так і не досягла, мабуть, заповітної мрії – стати головою суду, посісти найвищу посаду. Ця посада, з різних причин дісталася в результаті Миколі Селивону. А пані Сліпачук зі своєї посади пішла добровільно, про причини серед юридичного загалу вважають за краще не говорити.
Але це в даному випадку і не важливо. Важливо те, що людям з величезним юридично-арбітражним досвідом, яким українська держава доручила таку важливу державну справу як удосконалення вітчизняного міжнародного арбітражу, дбають не про інтереси держави, а про інтереси свого оточення, годуючи власні ненаситні амбіції. І задля досягення будь-якої безглуздої ідеї кличуть на допомогу народних-обранців-олігархів. А найсмішніше те, що як вже пані Сліпачук не бачить свого життя без посади голови МКАСу, то створити цілком новий міжнародний арбітраж при своїй УАА, не чіпаючи той, що вже має довіру в світі, їй не заважає жодний український закон. Доводи ж, що, мовляв, на це знадобляться роки й великі кошти, зважаючи на все викладене, здаються вельми непереконливими.
І хоча ніхто не повірить, що ця ідея втілиться в життя, настільки вона безглузда, представники згаданої нами юридичної компанії сьогодні хочуть почути роз’яснення щодо ситуації від представників Мінекономіки у відповідь на свій офіційний лист вже понад тижневої давнини. А також захисникам прав людини і інтересів держави дуже хочеться знати, чи створить український уряд відкриту і прозору робочу групу з повним доступом до її роботи громадськості – з метою справжнього удосконалення вітчизняного міжнародного арбітражу? Чи задля цієї законної мети доведеться вийти під стіни Кабміну з плакатами, подарувати міністрові мобільний телефон та чемно попросити його віповісти на дзвінок?
Ну, а головне питання – все ж таки до нашої Революції Гідності, яка триває. Чи довго в нас ще реформуватимуть державу олігархи з крісел парламенту?

Георгій КАРПОВ.